Антон, 55 - 18 мая 2011 18:46

Земля якась неначе
й не земля-
Лиш каміняччя й предковічна
глина –
Так магнетично світиться з далля .
Ну як на неї випустити сина ?

Воно ж поранить ніженьки малі .
У нього ж там –ні вогнища ,
ні дому .
Воно ж на тій незвіданній землі
Не зможе і поплакатись нікому .

Той люд… Лиш Божа глина і не більш.
І як в тій глині ,Боже , запалити
Ні ,неофірну свічечку Тобі –
Потребу світ цей грішний полюбити.

Мовчить дитя в Мадонни
на руках .
Мовчить перед розлукою Мадонна
Чи то сіяє зірка в небесах?
Чи то сльоза під віями холоне ?

Чекає світ , що вже
не раз розп’яв.
розп’ятий сам не раз ,
чогось чекає…
Іде з небес задумане хлоп’я,
На землю йде –
Мадонна відпускає.

• 
• 
•