Alisa, 59 - 12 июля 2008 00:06

Господи, молю, дай мне:
- мудрости, чтобы понимать мужчину,
- любви, чтобы прощать его,
- терпения к его настроениям...
Потому что, Господи, если я попрошу силы...я просто забью его до смерти...
-------------------------------------------------------------
[COLOR=darkblue]Если мужчина - глава семьи, значит, он почти наверняка холост...
--------------------------------------------------------------
Быть может зря, мой старый друг,
Мы берегли свою свободу..?
Ведь берегли мы не ее,
А одиночество свое... =Н.Доризо=
--------------------------------------------------------------
[COLOR=darkblue]Женщина редко прощает нам ревность.И никогда не прощает ее отсутствие!
--------------------------------------------------------------

[COLOR=red] СЕЛЕКЦІЯ ПОГРОЗОЮ[/COLOR] [COLOR=darkblue]Чоловіки, які не здатні відповідати за свої слова, не сміють називатися баями, беками і ханами - вони просто скромні дехкани. Однак скромність в умовах сучасної демократії вважається недоліком і панський тітул приміряе кожний, хто залишився без нагляду. З деяких пір українське суспільство втратило імунітет до лідерів низької якості.
Безупинно повторюемо, що ми - діти козацького роду, але нас чомусь не бентежить той факт, що члени запорізького, рицарського кола дітей намагалися зовсім не мати, тим більше таких, як ми. Якщо б хоч один запорожець з"явився сьогодні де - небудь на вулиці - сучасна публіка "наклала б у штани"від страху. Який там "Беркут ", яка "Альфа"!Навіть бувалі сучасники жахалися цього легіону екстремістів і висловлювали своє співчуття їх старшинам. Адже займати будь-яку посаду у межах степових вольностей було смертельно небезпечно.
Козак - це не гопак, а (згідно з науковим визначенням) власне вільний і озброєний чоловік. Підкорятися випадковим людям було не в його правилах.Тому в основі школи запорізького лідерства лежала пряма загроза. Перед тим як випинати груди і роздувати щоки, запорожець задавався питанням : чи не тонка у мене кишка? Виходячи з численних прикладів, він знав, що завоювати тут довіру товариства і не виправдати ії - означає вірну загибель.

Кожний козак, що відважився виділятися своїми заслугами із загальної маси, ризикував бути обраним на посаду. При цьому його згоди нихто не питав. Відмовитись від запропонованої честі можна було тільки символічно, не більше двох разів. Якщо кандидат починав опиратися по-справжньому, то у кращому випадку, його могли зробити інвалідом, щоб надалі не видавав себе за "крутого."

Приймаючи посаду на річний строк, запорізький лідер буквально ходив по лезу ножа, сотні очей уважно слідкували за кожним його рухом, найменше порушення діючих законів або колективних уявлень про справедливість нагайно бралося "на замітку". За рідким винятком, до закінчення належного строку посадова особа вважалася недоторканою. Але після чергових перевиборів грішне керівництво "кінчали" на місці. За тими,хто вцілів, довічно залишалось почесне право носити звання "Колишній Кошовий" або "Колишній суддя" тощо. Це служило своєрідною компенсацією за шкідливість і проявлену мужність.

У той час в Україні навіть самий визнаний і сильний авторітет не міг почувати себе у безпеці. Богдан Хмельницький,наприклад, носив під шапкою броньовану місюрку, тому що друзі-товариші періодично намагалися проломити йому голову у власних апартаментах.
Україна була суспільством озброєних чоловіків, і лідер отримував зворотний зв"язок не газетними публікаціями,а свінцевими кульками. Це зобов"язувало. Продуктивно працюючи на благо колективу, козацька старшина не розлучалась з булавами і перначами, щоб у будь-який момент прийняти критику народу.

Лідери цієї епохи були гідні своїх виборців. Сьогодні теж гідні, але якість виборців інша.Втративши право на володіння зброєю, наші чоловіки змінилися конституонально. Якщо раніше, вступаючи у діалог, українець хапався за шаблю, то сьогодні він може хапатися тільки за серце. Зворотній зв"язок вже нікому не загрожує. Ефективність пострілу ми замінили дальністю плювка. Лідери не бояться відплати. Беззахисність чоловічої маси розклала націю. Дріб"язковість загрози визначила нову якість еліти і, відповідно, нашого життя.

Внаслідок юридичних хитрувань український чоловік став схожий на півня, якому відрубали дзьоб і вирвали шпори: маючи право на протест згідно з Конституцією, він не має права на його здійснення. Тобто одружуватися може, але секс заборонений.
Україна - територія старих демократичних традицій. Тут поняття свободи було невід"ємне від права володіння зброєю. Але у нас немає почуття власної значущості. Ми живемо за законами, які заперечують нашу генетичну пам"ять. Відсутність селекції погрозою "опустило" кожного з нас. Чоловіки стали боятися того, чого раніше не боялися жінки і діти. Ми всі розучилися відповідати за свої слова і робимо вигляд, що так і було. Але так не було.(с)
-----------------------------------------------------------------------------------
[COLOR=brown]Любити жінку - непроста наука...
Виходить часто з цього тільки мука!
Поки їй "локшини" навішаєш на вуха,
твій орган головний тебе уже не слуха! =Л.Пономаренко=
-----------------------------------------------------------------------------


[/COLOR][/COLOR][/COLOR][/COLOR][/COLOR][/COLOR]

• 
• 
•