Антон, 55 - 3 января 2011 00:09

А десь далеко-далеко, там де закінчується небесний край, жило руденьке сонечко. Йому страшенно подобалось прокидатись рано вранці і пробуджувати всіх від прохолодного сну приємним лоскотом своїх промінчиків. Обережно зазираючи до кімнати, тихенько воно підкрадалось до маленьких діток і теплими цілунками в щічку повертало їх з країни Сновидінь. Щоправда інколи маленькі бешкетники вередували, пручалися, прикриваючись м"якенькими подушками, ковдрами, все ще мріючи повернутись в солодку країну Сонька-Дрімки.
А ще Сонечкові подобалось сісти десь на верхівці найвищого дерева і споглядати за світовими клопотами. Інколи до нього навідувався його давній друг - Південний вітер. З ним Жовтогаряче гралося в піжмурки і тоді небо здавалось вкрай гарним. Адже Сонечко було щасливе! Воно любило життя! Барвисте, яскраве, радісне, цікаве...

• 
• 
•